велеть прийти завтра

сов.; несов.; с неопр.

pf-ipf; i præt kun pf; byde, befale, beordre

приказать

1) кому что - наказувати, наказати, казати, сказати, розказувати, розказати, загадувати, загадати, заказувати, заказати, (велеть) веліти, звеліти (звеліти часто употр. в знач. приказать), (о мн.) понаказувати, позагадувати кому що, що робити. [Він щось наказував різким голосом, коротко й владно (Коцюб.). І наказала взяти камінь (Л. Укр.). Що загадаєш - геть-усе зроблю (Крим.). Я так розказую (кажу), так має бути. Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Умираючи батько сказав мені не кидати вчитися. Звелів йому прийти завтра (Звин.)]. Строго -зать - гостро (прикро) наказати. Что -жете? - що звелите? що скажете? який наказ буде? Как -жете - як звелите, як скажете, як схочете. -зал вам кланяться - казав (велів) вам кланятися, казав вас вітати. -казал доложить о себе - казав доповісти про себе;

2) -зывать где, кем - верховодити ким и над ким, старшинувати над ким, орудувати ким, чим, де; см. Верховодить, Управлять, Начальствовать;

3) что кому - см. Поручать;

4) см. Завещать;

5) -зать (позволить) - дозволити кому що. -жите мне сесть - дозвольте мені сісти. -жете мне продолжать - дозволите мені далі вести. -зал долго жить (умер) - (на)казав довго жити. Приказанный, -зан - наказаний, загаданий, звелений. [Наказано (звелено) їхати негайно]. -ться - наказуватися, загадуватися, бути наказаним, загаданим кому від кого.

* * *

несов.; сов. - приказ`ать

1) нака́зувати, наказа́ти; зага́дувати, загада́ти, прика́зувати, приказа́ти; диал. зака́зувати, заказа́ти; ( велеть) велі́ти несов., сов. звелі́ти, каза́ти, сказа́ти

2) ( поручать) доруча́ти, доручи́ти; ( завещать) заповіда́ти, заповісти́, ( имущество) відка́зувати, відказа́ти, відпи́сувати, відписа́ти